10 питань бігуну. Юлія Филипчук

Головна сторінка » Інтерв'ю » 10 питань бігуну. Юлія Филипчук

Юлія Филипчук — співорганізатор Чернівецького півмарафону та спортивних заходів, маркетолог, рекламний агент, івент-менеджер, біговий турист.

Співоорганізатор бігового клубу «PACE RUN CLUB»

Юлія, розкажи будь ласка нашим читачам, як в тебе відбулося знайомство із біговим спортом і як воно вплинуло на твоє подальше життя?

Розпочалося все дуже банально. Коли я ще навчалася в школі, це був 10-й чи 11-й клас, і ми з моєю старшою сестрою випрошували в батьків, щоб ті купули додому бігову доріжку, бо сестра боролася із зайвою вагою, ну а я за компанію також була не проти скинути пару кілограм до випускного. І ось омріяна бігова доріжка з’явилася в нас, і що ви думаєте?-ніхто ні разу не бігав на ній протягом десь півроку. Припадала вона пилом дуже впевнено, потім сестра взяла себе в руки і почала бігати щодня по 1-2 кілометри, і вже за півроку скинула близько 15 кілограм, і побачивши магічні зміни сестри – вже і я почала час від часу бігати. Починалося все з 600 метрів, після яких я буквально ледь не вмерала і саме-від 600 метрів почалася моя бігова історія. Потім, це було 2-3-5-7-10 км. Після закінчення інституту я почала працювати в рекламному агентстві, бонусом до роботи в якому був-безкоштовний абонемент в спортивний клуб, що знаходився в нашому ж офіс-центрі, поверхом вище. Тут розпочався азарт-я не сходила з доріжки поки не зійдуть всі дівчата із сусідніх доріжок. Коли сходили вже всі дівчата, почала конкурувати з чоловіками, таким чином, при великих вказівниках не займати бігову доріжку більше ніж на 20-ть хвилин, я почала бігати на ній від 60-ти хвилин і більше. Перший мій старт був у далекому 2013 році на Київському марафоні 27-го здається квітня, ми з колегою долали 10 км (при чому на мою думку досить непогано як для першого старту, фінішні були 56 хвилин ) це ще був той перший славетний старт, який оргізовував Черніцький Дмитро з Андрієм Оністратом. На той момент я не знала ні одного ні іншого. Після першого старту весною, авжеж, я зареєструвалася на осінній півмарафон також в Києві (20-те жовтня 2013 рік – дата, коли я стала півмарафонцем) ну і ось… Бігаю до сих пір. Тим паче вже я сама і організовую бігові старти, тому починаючи бігати – Ви дуже ризукуєте бігати все своє життя!

Wizz Air Kyiv City Marathon 2015 р. (Київ, Україна)

Ти є організатором Чернівецького півмарафону. З чого все розпочалося?

Почалося з того, що я два роки підряд їздила на всі київські старти і в один момент подумала стоп! А чому б не організувати щось подібне у своєму рідному місті? Потім були довгі місяці роздумів, заперечень, гніву, прийняття — і так з’явився перший Чернівецький півмарафон CrossHill, який ми організовували з компанією в якій я працювала на той час. І ось 17-го травня 2020 року відбудеться вже 5-й Ювілейний наш старт, який ми організовуємо з чоловіком Сергієм Пожаруком.

Фото із сімейного архіву Юлії

Порекомендуй топ-місця для пробіжок в твоєму місті?

Всі чернівецькі бігуни бігають в одному топ-місці – це парк ім. Т.Г.Шевченка, наш півмарафон якраз проходить через нього. Коло в 1,75 км є дуже зручним для тренувань на довгі дистанції. Також люди бігають на стадіоні «Буковина» та в парку «Жовтневий». Любителі трейлових забігів тренуються забігаючи на гору «Цецина» або на «Валюшку»

Юлія, скажи будь ласка, про що думаєш коли бігаєш?

Бігаючи, завжди думаю над нашими заходами, частенько придумовую нові івенти. Не завжди їх втілюю згодом, але саме під час пробіжки приходить маса ідей. Взагалі біг – як медитація: ти один на один із собою, час подумати про життя, про минуле, про майбутнє.

Як тобі вдається поєднувати робочі і сімейні аспекти життя?

Тут є один лайф-хак – просто треба затягнути в біг свою другу половинку. Тепер мій чоловік бігає більше за мене і цієї осені пробіг свій перший півмарафон. З появою маленької дитини стало складніше знаходити час на «побігати», але ми домовляємось, чергуємось, ну і велика подяка нашим бабусям та дідусям, які дають змогу мамі з татом побігати разом.

Фото із сімейного архіву Юлії

Розкажи будь ласка нашим читачам про свої бігові проекти?

Все почалося в 2015 році з CrossHill’а, так пройшли три півмарафони.
В 2018 році півмарафону в Чернівцях не було – ми народжували. Проте закінчити рік без старту ми не могли, тому нашим поверненням з декрету був «Забіг Незалежності» 25-го серпня 2018 року. На той момент сину було три місяці. Згодом був невеличкий фановий забіг 1-го січня 2019 року, зібралося майже 100 чоловік, це поки наш рекорд. Згодом був старт до свята всіх жінок «8 March Run» і авжеж кульмінацією в травні новий-Чернівецький півмарафон, який ми проводили вже з чоловіком Сергієм Пожаруком. В планах також є провести Кольоровий забіг та також думаємо над трейлом.

Чим ще, окрім спорту, захоплюєшся, як ти проводиш своє дозвілля?

Дуже люблю подорожувати. Хлібом не годуй – дай кудись полетіти, якусь нову країну відвідати. Поки мої ТОП-3 це: Париж, Рим та Барселона.

Скільки на тиждень ти бігаєш і де тебе можна побачити?

В Чернівцях донедавна не було жодного професійного бігового клубу. І це питання завжди було відкритим. Маючи за плечами організацію серії підготовчих тренувань до півмарафону в Чернівцях (за 9-8 тижнів до дати старту починаються безкоштовні тренування, так звані Open Run Day) і ми з чоловіком вирішили, що прийшов час, та створили перший біговий клуб «PACE RUN CLUB», і відтепер ми просто змушені бігати щонайменше тричі на тиждень зі своїми тепер одноклубниками та тренером Олександром Даніловим. Бігаємо кожного вівторка, четверга та суботи в незалежності від погодніх умов. Також окрім графіку тренувань в клубі бігаємо кроси в тому ж таки парку Шевченка. Тому всі бажаючі – можуть долучатися до нас в будь-який зручний день.

Де тобі подобається відпочивати і набиратися сили після організованих бігових проектів?

Перший тиждень після заходу – ти ходиш як в тумані, ти дуже щасливий і дуже стомлений, проте робота не закінчилась. Ще весь тиждень ми «розгрібаємось». Все що ви бачити в день старту, потім треба демонтувати, скласти, розвести, занести. Обдзвонити всіх партнерів, проговорити всі моменти і неточності, опублікувати фото та відео, відписати на кожен комент кожного учасника – це для нас дуже важливо. Минулими роками я могла й не спати 2-3-дні в день та після старту обробляючи всю інформацію та відписуючи всім нашим учасникам. Проте після цього завершального 1-2 тижнів – ми обов’язково їдемо на маленький «рікавері» або в гори або на море. Без відпочинку ніяк. Якщо не дати своєму мозку та тілу передихнути – довго він в такому режимі працювати не зможе!

Відпочинок в Парижі (Франція)

Побажання нашим читачам від Юлії Филипчук.

Основне моє побажання буде ще більш банальнішим – це бігайте! Бігайте всюди та завжди, коли знайдеться вільна хвилинка, а точніше годинка і бігайте обов’язково, коли цієї годинки ніби-то нема, побачите наскільки біг зможе одночасно і розслабити вас і змотивувати на ще більші досягення в житті. І приїжджайте в травні до Чернівців, в нас дуже класний старт і гарне місто!