10 питань бігуну. Олександр Скороход

Головна сторінка » Тексти » 10 питань » 10 питань бігуну. Олександр Скороход

Олександр Скороход — ультрамарафонець, трейлранер, автор книг та спортивних матеріалів, блогер www.time2trail.in.ua, мандрівник, організатор бігових змагань, атлет бренду Nutrixxion, Dynafit i Suunto, Compex, засновник лекторію Sporty, науковець, популяризатор #ЗOЖ і спорту, учасник чемпіонату світу з трейлраннінгу в складі збірної команди України (2019 рік), переможець та призер українських та закордонних ультрамарафонів: 2017 р.- Chornohora Sky Marathon (60km) – 3 місце; 2018р. — Bojko Trail (80km) – 1 місце; 2019 р. — Chornohora Sky Marathon (60km) – 2 місце; 2019 р. — Cappadocia Ultra Trail (120km) – 3 місце кат. , кандидат біологічних наук, екс-голова Ради вчених НАН України, спікер.

Олександре, розкажи нашим читачам як почав займатися бігом? Чи міг ти уявити, що це стане твоєю частиною життя?

Хоча біг періодично з’являвся у моєму житті але до 2005 року – не займався ним регулярно і цілеспрямовано. Не любив бігати. Все змінилося після першого турніру з карате на якому я програв усі свої поєдинки. Мене вистачало на 30-40 секунд бою із 2 хвилин. Саме тоді – вирішив зайнятися своєю витривалістю. Байдуже, що була зима, сніг, а у мене навіть не було бігових кросівок! Взув кеди на босу ногу, вдягнув спортивні штани, накинув звичайну зимову куртку на плечі (а було десь -10С) і гайда на стадіон біля гуртожитку. Був пізній вечір. Навколо – ні душі. Тільки вогні вікон багатоповерхівок, зорі та мої сліди на сріблястому килимі снігу. Спершу було холодно в ноги і я захекувався. Але потім якось призвичаївся. Отак з кілометрових пробіжок двічі на тиждень вечорами – все і почалося.

Звісно, тоді – навіть не міг собі приблизно уявити, що біг стане такою важливою частиною мого життя! Що зможу пробігати всі ці марафони та ультра і, навіть, змагатися за тумбу на міжнародних стартах. Життя – то цікава річ.

Яка мета твого бігу?

Якщо коротко, біг для мене – один з інструментів пізнання себе та світу і розкриття своїх можливостей. Якщо більш докладно, то свого часу, коли я тільки починав займатися бойовими мистецтвами – мене дуже вразила концепція тренуватися все життя і навіть у 70-80 років бути в хорошій фізичній формі. Це типово для багатьох японських, китайських майстрів бойових мистецтв. Пізніше, я прочитав Муракамі з його «традицією» мінімум 1 марафон на рік протягом усього життя. Дізнався історію Фауджа Сігха – найстарішого марафонця у світі, який пробіг у 100 років марафон за 8 год. 26 хв. та історії багатьох інших. І зрозумів, що біг – так само може бути хорошим способом підтримувати свою фізичну форму та здоров’я протягом усього життя. Тому, в першу чергу, я бігаю – щоб жити довго і бути здоровим.

А змагаюся не стільки за медалі, кубки – скільки зі своїми лімітами. Чи, навіть, — уявленнями про ліміти.

Колись – я не міг повірити, що я можу пробігти 10км. Потім, вершиною витривалості мені здавалася марафонська дистанція. Але щораз виходячи на пробіжку – непомітно для себе ти трансформуєш свої м’язи, свою свідомість і, навіть, на такій «нереальній» ще для мене 3 роки тому дистанції 120км (Cappadocia Ultra Trail) – можеш показати результат аби потрапити в призи. Це вражає. І завжди цікаво зазирнути – а що ж там далі?

Ти є учасником і призером багатьох різноманітних змагань. Розкажи про них, які найбільше запам’яталися, які ти б рекомендував, куди б повернувся, а які стали найскладнішими?

Гадаю, одним із найкращих українських стартів, які варто пробігти – є Chornohora Sky Marathon. Це ультрамарафон майже 60км з 3000м набору висоти, з мальовничими краєвидами, маршрут якого охоплює усі 2000-тисячники Чорногірського хребта. Я брав участь в цьому ультра марафоні двічі у 2017р. та 2019 році, й посідав 3-є та 2-е місце відповідно. У 2017 році – це взагалі був перший мій ультрамарафонський старт. Він запам’ятався неймовірною зарубою із Сергієм Поповим та Сергієм Сапігою, хто швидше забіжить на Піп-Іван. Я би діяв обережніше, зважаючи, що попереду потім було ще 40км бігу але на кону були 200 євро від поляків, для того, хто першим забіжить на вершину Піп-Івана. Зрештою, переміг Сапіга, хоча і Попов з травмою – але боровся до останнього… А минулого року – цей старт був особливим тим, що його проводили вночі. Я лідирував десь до 30км, а далі вже змагалися з Андрієм Ткачуком.

Окрім основної дистанції – організатори Ukrainian Trail League проводять також Chornohora Sky Race (близько 23км). Це хороший варіант для початківців, хто ще не знає чого очікувати від трейлу. Власне, я і починав з цієї дистанції у 2016 році, фінішувавши 3-ім.

Із закордонних стартів – мені дуже сподобався ультратрейл у Каппадокії. Неймовірні краєвиди Каппадокійських гір, чудова організація, бюджетність, багато еліти світового рівня. Крім того, Cappadocia Ultra Trail – основна дистанція, входть до серії Ultra-Trail World Tour (UTWT), яка об’єднує 28 кращих ультратрейлів понад 100км по всьому світу. Бігав у Каппадокії двічі: у 2018 році CMT (63км), де фінішував 10-им і CUT (120км) на якому був 4-им в абсолюті і 3-ім у категорії до 40 років.

Власне минулорічний старт запам’ятався і тим, що біг 120 км вперше (до цього максимум був 80км), і запеклою боротьбою до 70 км із конкурентами, останні 20км на мандаринках, коли не йшло харчування.

Найскладнішим  фізично і морально для мене вийшов Гуцул-трейл у 2018 році. Я був гарно готовий фізично але погано тактично і ментально. Плюс наклалося ряд факторів з розміткою, харчуванням, палицями… Зрештою фінішував 4-5-им але був дуже незадоволений результатом. Втім, отримав чудовий досвід і мотивацію для покращення своєї підготовки.

Якщо все складеться – планую повернутися цього року на Chornohora Sky Marathon. А от Каппадокію, хоча і планував на початку року, — один з моїх ключових весняних стартів в Іспанії, теж із серії UTWT – Penyagolossa Trail (110км), перенесли на ці дати – то сподіваюся пробігти його.

Твої призові старти. Звідки знаходив силу, щоб не здатися і перемогти?

Кожен ультрамарафон – то своя окрема історія. І чим цікаві ультра – дуже багато факторів, які навіть при найбільш ретельній підготовці не можна повністю контролювати. Відповідно, якщо бути просто гарно підготованим фізично – про хороший результат годі й мріяти. Знята розмітка, багнюка, стадо корів на дорозі, відсутність води в пересохлому джерелі – все це легко виводить з рівноваги і ти вже не біжиш гонку, а борешся з цими негараздами, нарікаючи навіщо взагалі вийшов на старт. Тому, хороша фізична підготовка – безперечно важлива. Але основне джерело сили – це ментальна підготовка: вміння фокусуватися на цілі, терпіти біль, погодні негаразди, втому, переводити негативний хід думок у позитивний… Все це не приходить само-собою. Ми тренуємо ці якості – під час виснажливих тренувань, контрольних стартів та набираючи досвід ультратрейлів.

А ще сили додає підтримка людей, які за тебе вболівають. Дуже яскраво це відчув на Bojko Trail у 2018 році. Нас було всього 10 українців на дистанції 80км і 150 поляків. Але наші волонтери так за нас вболівали! Навіть травмувавши коліно десь на 65км – я зрозумів, що  добіжу ультра і постараюся перемогти не заради себе, а заради них! Підтримка людей, які в тебе вірять і за тебе вболівають – просто окрилює! Це ще одне «джерело сили».

Як тобі вдається поєднувати роботу, сім’ю і тренування?

Тут допомагають чіткі пріоритети та постійний пошук балансу. Ідеально все поєднати – рідко вдається. Все одно бувають термінові завдання, стрес на роботі, може захворіти дитина і т.д. Все це буде позначатися на тренуваннях. І навпаки, коли важливий старт, ти маєш їхати в іншу країну – ясно що це позначатиметься на роботі і сім’ї. Я намагаюся максимально все розплановувати заздалегідь, щоб нівелювати дуже різкі зміни в одній з цих сфер. А крім того стараюся – стабільно приділяти час сім’ї, якщо є така можливість – брати родину з собою на старти, поєднуючи сімейний відпочинок зі змаганнями. Адже розуміння і підтримка родини – це один із найважливіших факторів успіху у будь-якій справі!

Де тебе можна побачити на тренуваннях і яким місцям віддаєш перевагу?

В основному бігаю зараз набережною від мосту Патона до Подолу – дуже рівна хороша траса для швидкісних робіт. Відновлювальні пробіжки – полюбляю робити на Русанівці рано вранці або пізно ввечері, коли там не дуже людно. Гірки бігаю навколо парку Слави, а потім – забігаючи в центр через бульвар лесі Українки. А найбільш улюбленою локацією лишаються – Голосієво-Китаєво. Кілька разів на тиждень – бігаю там. Бігав би тут і частіше але це трохи не зручно мені по логістиці, тож аби зекономити час — більше бігаю біля Дніпра.

Щоб ти міг би порекомендувати людям, які починають тільки займатися бігом?

Порекомендував би знайти цікаву ціль, не поспішати та навчитися отримувати від бігу задоволення.

Ми всі різні – і тож комусь буде цікаво пробігти марафон, а комусь — скинути зайві 10кг. І це – нормально, головне аби ціль була цікава саме Вам.

Коли є ціль – тренування стануть більш усвідомленими. Вам доведеться скласти план досягнення цілі. Самому чи з допомогою тренера. Звісно – з тренером Ви досягнете цілі швидше і безпечніше. Але не для всіх такий варіант можливий. А загалом, ціль і план тренувань – допоможуть зробити пробіжки регулярними та навчитися правильно дозувати навантаження.

Не варто поспішати – бо організму потрібен час для адаптації до навантажень. Комусь більше, комусь – менше. Тут все залежатиме від генетики, попереднього досвіду та наявної фізичної форми, а також того – скільки часу та зусиль Ви готові вкладати у тренування. В будь-якому випадку – не поспішайте «поставити галочку» просто досягнувши  цілі. Підготуйтеся як слід аби показати хороший результат та отримати задоволення.

І про задоволення. Дехто гадає, що воно має прийти само, а якщо його немає на початку – значить це – «не моє». Я теж так думав Доти, доки не почав бігати цілеспрямовано і не став прислухатися до організму. Спочатку – часто важко, незвично і природньо хотіти зайнятися тим, що принесе радість одразу (перегляд серіалу, пончик і т.д.). Але це все тільки тому, що і нейронним мережам, які керують нами через синтез «молекул щастя», потрібен певний час аби переналаштуватися. Біг – унікальна активність, яка в силу виділення дофаміну, серотоніну, ендорфінів – вже після 20 хв пробіжки може покращити настрій. Але у бігові (а, насправді, у будь-якій справі) справжнє задоволення від пробіжок – починаєш отримувати тільки з часом, після тисяч набіганих кілометрів, коли починаєш розкривати свій потенціал і розумієш, що це – теж тільки початок.

Як потрібно правильно готуватися до забігів і відновлюватися? Дай пару рекомендацій, щоб тренування а у висновку офіційний забіг був в радість.

Готуватися до забігів слід враховуючи наявну форму, рівень пріоритетності забігу (є ключові забіги у сезоні, а є такі, які використовуються замість тренування), довготривалу бігову ціль, наявність часу (з огляду на потрібний час для роботи, родини і т.д.). Тобто – потрібен хороший план та контроль його виконання з можливою корекцією. Щоб тренування були регулярними, навантаження дозованим та зростало поступово.

Що стосується відновлення, то найперше – слід не економити на сну, висипатися. Далі – збалансувати своє харчування, уникати фаст-фудів та порожніх калорій. Використовувати такі засоби відновлення як масаж, масажний ролл, баня/сауна, кріопроцедури…

Аби біг завжди був у радість – не поспішайте на легких тренуваннях. Робіть їх справлі легкими, насолоджуючись рухами, природою навколо, розмовою з напарником, якщо біжите в компанії. А ще — викладайтеся як слід на важких тренуваннях. Щоб Ви відчували – наскільки швидшими, спритнішими стаєте після кожного з них.

Пробігти півмарафон чи марафон це справа не із легких. А щодо ультрамарафону? Як повинні відбуватися тренування цієї надлюдської дистанції?

Як на мене – ультрамарафони це не такі вже й надлюдські дистанції. Ще на початку еволюції Homo sapience, нашим предкам доводилося ще й як побігати аби вижити! Зараз, стиль життя суттєво змінився і багато хто не набирає і 5000 кроків за день. Ось це – проблема. А так, наприклад 50-60км ультрамарафон горами для багатьох – буде сприйматися набагато легше аніж шосейний марафон Бо на марафоні – тобі потрібно бігти в значно швидшому і менш комфортному темпі, а ультру – можна пробігти-пройти у аеробному режимі.

В цілому, для того, щоб бігти ультрамарафон – потрібно отримати хоча б кількарічний біговий досвід та успішний фініш на кількох марафонах. А для декого – і більше. Це не тому, що Ви не пробіжите ультра. А для того, щоб Ви її змогли пробігти у задоволення і без травм. Ви повинні навчитися слухати свій організм, правильно розраховувати харчування-гідратацію, підбирати потрібний біговий екіп… Слід ще враховувати і специфіку ультра марафону. Одна справа, якщо він проходить у горах, а інша справа – якщо це шоссе або ж – добовий біг.

Ультрамарафони – це не просто збільшення бігових об’ємів, що теж потрібно. Це і певні якісні роботи з врахуванням специфіки ультрамарафонської дистанції та поставлених цілей (фінішувати чи перемогти). Я б радив перший ультрамарафон бігти максимально наближений до марафонської дистанції, яка вже знайома і відпрацьована. Наприклад 50км. Чи 6 годин бігу. Це убезпечить від багатьох несподіванок та помилок.

Я пробіг свій перший марафон – через 7 років після того, як почав бігати. А свій перший ультратрейловий марафон – ще майже через 6 років. Після того як набігав 10 марафонів, ще більше половинок в т.ч. у горах. Не поспішайте. Пробіжіть ультра, коли будете готові. Так Ви збережете бажання та мотивацію – бігати ще.

Побажання нашим читачам від Олександра Скорохода.

Бажаю отримувати задоволення від бігу, мати цікаві та мотивуючі бігові цілі та навчитися використовувати біг як інструмент, щоб стати кращим: бути здоровішим, збалансувати дієту, ефективно керувати своїм часом і т.д.

Світ – настільки великий і так багато ще нерозвіданих доріг та стежок… Зичу щоб вистачало часу, здоров’я та запалу – продовжувати рух та пізнавати нове як на пробіжках, так і поза ними.